Відділ культури

Самбірської районної державної адміністрації

http://www.president.gov.ua/

 

Першого листопада 1918 року відбулася одна з найвизначніших подій в історії української державності – Українська Національна Рада у Львові урочисто проголосила про утворення Західно-Української Народної Республіки на чолі з Президентом Євгеном Петрушевичем та урядом, очолюваним Костем Левицьким. А вже через день у Самборі було встановлено владу ЗУНР на чолі з повітовим комісаром Андрієм Чайковським. І вперше за всю історію існування нашого міста піднято блакитно-жовте знамено. Але ЗУНР проіснувала зовсім небагато – трохи більше року.

На Самбірщині цими днями у багатьох населених пунктах пройшли масові святкування

93 річниці утворення ЗУНР. Таке урочисте відзначення відбулося і в селі Ваньовичі. У Народному домі «Просвіта» зібралося чимало жителів. Із доповіддю та вітанням виступив голова районної ради Геннадій Дейниченко. Мав слово і поздоровив жителів села Ваньовичі з цим святом місцевий священик православної громади (УАПЦ) о. Роман Сикотинський.

А опісля виступів і поздоровлень відбувся святковий концерт. Українські народні, стрілецькі, повстанські, сучасні естрадні пісні подарували глядачам народні колективи міста Самбір гурти «Кредо», «Вечірній Самбір» і жіночий вокальний ансамбль «Лада». Майстерно вінок українських мелодій виконав на рідкісних народних музичних інструментах заслужений артист України Василь Гамар.

Детальніше: Історична попередниця Незалежної України

 

 

 

3 жовтня у міському Народному домі урочисто проходило святкування 69 річниці утворення Української Повстанської Армії. Цього разу Самбір і район цю дату відзначали спільно. Зрештою так і повинно бути. Едність поглядів, передусім державницького спрямування, не те що мала б бути, а мусить бути, якщо ми хочемо зберегти Україну незалежною і суверенною. Досить кожному гетьманувати, щоб через це колись знову не довелося братися за зброю, як це робили вояки УПА, та відстоювати право на свою незалежну державу.

У залі, куди пластуни Самбірської станиці Степан Куцик та Роман Ференс урочисто внесли синьо-жовтий та червоно-чорний прапори, зібралося багато молоді. І хоча вона не завжди горить бажанням бувати на таких заходах, та добре, що прийшла, бо щоразу менше тих, кого називаємо учасниками національно-визвольних змагань, і вони передусім їй прагнуть розповісти про свою звитягу і їм слід частіше, поки ще живі, надавати слово. Після того, як Декалог українського націоналіста продекламували пластуни Андрій та Богдан Бобаки, ведуча Поліна Пруднік запросила на сцену голову Самбірської станиці Братства ОУН-УПА Миколу Петрущака. «Про той час, який випав на нашу долю, – сказав він, – відома поетеса Олена Теліга писала: «Яка страшна доба – жорстока, як вовчиця…». Це був час більшовицького терору і німецької окупації, яким протистояти взялася створена на Волині УПА. І доля багатьох упівців трагічна.» У пісні «Брати, візьміть мене на руки», що прозвучала у виконанні народного гурту «Вечірній Самбір», були такі щемливі рядки (йдеться про молодого важко пораненого повстанця): «А що я маю в нагороду? Любов від рідного народу. А що я маю для душі? Тепло і ласку рідної землі». Воїни УПА проливали кров за Україну, тому навіть попри всі нинішні негаразди маємо радіти, що живемо у вільній державі. Маючи її, ніколи не було б голодоморів, Крут, Биківні… Тому велика дяка і шана усім, хто поліг за Україну», – прозвучало у виступі.

Детальніше: Щоб мати Україну вільну – боролись за свободу...

 

 

 

«Я б знов пішла стежиною тією…»

Декому ще досі здається, що бібліотека – тиша і безліч книжок. Але воно далеко не так. Хоч би через те, що в цих виданнях зібрано безмежний та мудрий світ, нетлінні його скарби. А з ним, у цьому храмі науки, працюють люди з щирим серцем, віддані своєму фаху, які з пошаною ставляться до читача.

Ось чому директор Самбірської централізованої бібліотечної системи Надія Фетісова, готуючись з колективом до відзначення цьогорічного Всеукраїнського дня бібліотек, назвала свято «Я б знов пішла стежиною тією…». І це, як пересвідчилися присутні, відповідало дійсності. Адже ніхто з бібліотекарів, незважаючи, як наголошували промовці, зокрема, голова обласної профспілкової організації працівників культури Михайло Підгур-ський, на різні, в тому числі фінансові, проблеми, не зрадив професії. Навпаки, своєю діяльністю розвіюють хибний стереотип, мовляв, працівник книгозбірні – це щось таке другорядне в суспільстві.

До режисури Надія Фетісова підійшла творчо, у сценарію, як кажуть, було багато родзинок, приємних несподіванок. Хоч би взяти те, що у холі Народного дому Самбора кожна бібліотека виставила на дегустацію і конкурс сирники, домашні наливки тощо.

Детальніше: До Дня бібліотекаря

 

 

 

Безцінну книгу –Пересопницьке Євангеліє ілюстрував маляр із Самбора Федуско

Виповнилося 450 років, як з’явилося Пересопницьке Євангеліє. На цій історичній першокнизі, яка вважає-ться для України безцінною, на вірність державі та чесне служіння народу присягають президенти. Цей 960-сторінковий раритет з пергаменту належить до нашої національної духовної святині.

Чому воно так? Пересопни-цьке Євангеліє – перший відомий переклад канонічних текстів Біблії з церковнослов’янської мови, незрозумілої пересічній людині, на староукраїнську. Над ним працювали церковні подвижники архимандрит Григорій та писар Михайло Василевич. У рукопису вміщено тексти чотирьох євангелістів у такій послідовності: Матвія, Марка, Луки та Івана. Книга збагачена і живою розмовною лексикою – у тлумаченнях. Авторами використано понад 10 тисяч слів.

Свого часу Іван Франко сказав, що переклад Пересопни-цького Євангелія виконано на рівні, якого до того ще ніхто не досягав. На сторінках духовної святині багато чорної, червоної і золотистої фарби. Автори були високоосвіченими. Архимандрит Григорій володів чотирма мовами, а чернець Михайло творив рукописний шедевр.

Детальніше: Безцінну книгу – Пересопницьке Євангеліє...